У житті кожного шанувальника гострого перцю рано чи пізно настає момент, коли в нього з’являється бажання виростити вогняні ягідки власноруч. Тоді він прямує на тематичні групи на Фейсбук, де в постах та коментарях жваво обговорюють якісь «хіненсовий аромат», «бакатумні квіти» й «типові аннумні листки».«А я ж просто хотів виростити в себе на балконі Кароліну Ріпер», - бідкається гостролюб, для якого ботаніка залишилася десь у 6 класі школи на стадії тичинок і маточок.Здебільшого в таких групах об’єднуються аматори, тому нерідко там можна зустріти такі звороти, які сняться фаховим ботанікам у страшних снах, наприклад, «рід Хабанеро» чи «родина Халапеньйо». Щоб ботаніки спали спокійно, зараз ми розберемося, як кого називати й не плутати грішне з праведним Табаско з Баранячим рогом.
У нас було 2 молекули глюкози, кільканадцять ферментів, ланцюжок крохмалю, молочна кислота або лактат, ферментер, доверху заповнений суслом, і ціле море різноманітних метаболітів, бактерій та цвілевих грибів. Не те, щоб це конче було необхідно для приготування гострого соусу, але якщо вже братися за ферментацію, то до справи потрібно підходити серйозно.
